век коротать

- коротать время вечером

* * *

несовер. разг. бавіць, прабаўляць, праводзіць

1) (столетие) стагоддзе, -ддзя ср., век, род. веку муж.

2) в др. знач. век, род. веку муж.

1) (жизнь человека) вік. [Дай Боже тобі вік довгий]. Век коротать - вік вікувати. Век прожить, изжить - вік звікувати. Доживать свой век - добувати (добивати) свого віку. Отжить свой век - відвікувати свій вік;

2) (столетие) вік, століття, сторіччя, сторік. В продолжение веков, веками - протягом віків, віками, віком. Из глубины веков - з далечи віків;

3) (эпоха) вік и віки, доба, час и часи. [Вік лицарства. Середні віки. Кам'яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні]. Относящийся к тому веку, того века - тоговіковий, тогочасний. [Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (Куліш)]. Сообразно с воззрениями своего века - по своєму вікові;

4) (бытие вселенной) вік, віки. [Сини віку сього]. С начала века - від віку, з-перед віку, з-первовіку, з-поконвіку, з-правіку, як світ світом. Во век, в век, на веки, до скончания века - до віку, повік, поки віку, до суду- віку, до світ-сонця, на віки, на безвік. Во веки веков - во віки віків, на віки вічні, на всі віки і правіки. В кои-то веки - коли не коли, в ряди-годи. [Побачимося коли-не-коли, та й то не надовго]. В век не, во веки не - ніколи в світі не, ніввіки не. [Безсмертні вони були - й не старілися ніввіки. (Потеб. Одисея)];

5) (современность, современники) сучасність (р. -ности), сучасна доба.

* * *

сущ. вік, -у; ( столетие) столі́ття, сторі́ччя; ( эпоха) доба́

несов. что разг., (в сочет. со словами, обозначающими время) кӯтоҳ кардан, гузарондан (дар бораи вақт); коротать время за шахматами вақтро бо шоҳмотбозӣ гузарондан; коротать вечер в разговорах шабро дар сӯҳбат гузарондан; коротать свой век умр ба сар бурдан

время век) коротати, перебувати (час, вік), вікувати (вік). [У неволі пропадати, марне літа коротати (Шевч.). Свій вік коротать мушу (Франко)]. -тать досуги - коротати дозвілля. -ться - коротатися.

* * *

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *